“День Народження у Тебе! Не сумуй, а веселись!”

День Народження!
Безперечно, важлива дата для кожної людини. Тенденції останніх років показують, що народ у нас любить святкувати все підряд – від релігійних, державних та професійних свят, до банального обмивання нової покупки. Але, дні народження – це щось надзвичайне та особисте! Особливо ювілеї та півювілеї.
Відповідно до дати, змінюється і статус, і зміст, і наповнення свята під назвою ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ! У глибокому дитинстві ми просто не пам’ятаємо, і це свято швидше для тат-мам, дідусів-бабусь, хресних… У 10 років – це піцца, мультік в кінотеатрі, може клоуни… і знов тати-мами, хресні та родина.
У 20 – це вже відрив з друзями, однокусниками-одногрупниками зі всіма наслідками в т.ч. і бодуном.
У 30 – майже те саме, що й у 20, але трохи потужніше, бо ж набралися досвіду, у більшості випадків встигли одружитися і попрацювати на кількох роботах, а це нові друзі та знайомі. 40-річний ювілей переважно святкують на день-два пізніше вікопомної дати. Так кажуть люди… Далі 50, 60, 70 … і як Бог дасть.
Між круглими датами є ще такі гарні дати як 11 років, 12 (дюжина), 16 (паспорт), 18 (повноліття), 21(продають алкоголь), 33 (вік Христа), 44 (4*4 повний привід, позашляховик). І, звичайно, півювілеї: 15,25, 35, 45, 55, 65, 75, 85… Взагалі, якщо вистачає фантазії, бажання та грошей, святкувати свій День Народження приємно. Щоб було ще й весело – рекомендуємо звернутися до івент-агенцій, які мають досвід в організації святкових та урочистих подій. Підбір залу, музики, ведучого-тамади, запрошення артистів, написання сценарію, контроль та адміністрування урочистості – все це якісно та професійно зроблять для Вас фахівці компанії “Капітал-Медіа”.

Майже історична довідка.

Достовірних даних стосовно походження цього свята немає, але є дві основні версії. Перша версія полягає у тому, що послідовники чорної магії вважали душу людини найбільш вразливою в момент нарожденння, тому будь-які побажання або прокляття в цей день вважалися заклинаннями. Звідси і зародилася традиція весь день зустрічатися з друзями та уникати ворогів. Згідно другої версії римські воїни принесли традиції святкування дня народження разом з деякими східними традиціями, як от святкування дня нарождення бога сонця Мітри.

У Древньому Єгипті день народження святкували тільки царі та фараони, запрошували на святкування навіть слуг і рабів, дозволяли собі неабияку милість – випускали ув’яхнених.
Право на день народження у Греції мав лише глава сім’ї – чоловік, батько, а жінки з дітьми залишалися осторонь. Звичай запалювати свічки на тортах виник також у греків. Круглі, як місяць, медові паляниці зі запаленими тонкими восковими свічками клали на жертовники у храмах Артеміди (богині місяця) у день її народження (повний місяць).

Християни, на відміну від єгиптян і греків, взагалі не святкували днів народжень.
Вважалося, що світ – місце для скорботи й печалі, тому радісною новиною є не народження, а позбавлення від гріхів. Згодом таке бачення набуло м’якшого втілення, і, починаючи з XIIстоліття, дні народження, як чоловіків, так жінок і дітей, почали святкуватися.

Винахідниками дитячих днів народжень стали німці. У них існувала традиція, за якою потрібно було розбудити на світанку дитину й подарувати пиріг. Свічок мало бути стільки, скільки років виповнилося. Пиріг не різали одразу, а чекали, доки малюк загадає бажання й задує усі свічки. Бажання обов’язково здійсниться, якщо про нього нікому не казати.

Тягати за вуха, як виявилося, – це стародавній звичай. Наші предки думали, що такі «вправи» допоможуть відігнати злого духа.

В Англії іменинника беруть за руки-ноги і підкидають стільки разів, скільки виповнилося винуватцю свята, та ще й додають рік на щастя.

В Ізраїлі, той, у кого день народження, може відчути себе королем чи королевою.Спитаєте, чому? Вся справа в тому, що іменинника піднімають угору разом зі стільцем.

Дотепні канадці мастять кінчик носа маслом, щоб невдачі хапали за слизький ніс і тікали.

Українці теж не стояли осторонь, коли всі інші народи дружно складали звичаї до дня народження. Тому, завдячуючи нам, з’явилася традиція дарувати торти. У давнину українці випікали короваї, але до нас цей обряд прийшов трохи «осучасненим». Замість короваю в наші часи печуть смачні тортики.

А, найголовніша традиція – дарувати подарунки уродиннику – походить з біблійних часів, коли волхви прийшли до новонарожденого Ісуса з дарами.